Кажуть, День Св. Валентина треба святкувати з тим, кого кохаєш: оточити увагою і турботою. А ще кажуть, що Святий Миколай, Діди Морози та Санта Клауси у лютому приходять вдруге, несучи за спиною величезного мішка з подарунками. І якщо на Новий рік їм допомагають ельфи, то Святий Валентин у День усіх закоханих співпрацює з людьми - абсолютно реальними та дуже відповідальними, професійними і надійними. Разом вони влаштовують справжнє свято кохання і музики - „Вечірку для закоханих".

Ідея святкування Дня Св. Валентина, або Дня усіх закоханих, - запозичена, але від того не менш приваблива за питомо українські свята. Серйозного розголосу в Україні подія набула в другій половині 90-х років минулого століття. Тоді була започаткована традиція „валентинок" (невеликих листівок, що містили зізнання у коханні, необов'язково підписаних), обмін невеличкими, але приємними подарунками між закоханими, а ще... ще було вирішено присвятити цій події концерт. Влаштована вперше у 1998 році, „Вечірка для закоханих" стала одним з найуспішніших спільних проектів Головного управління у справах сім'ї та молоді (а у 1998-у це було Управління у справах сім'ї та молоді) та мистецької агенції „Арт Велес". „Спочатку День Св. Валентина святкувався на рівні міста, - говорить Олександр Кулик, Начальник Головного управління у справах сім'ї та молоді., - а з 1998 року, коли ми вперше провели „Вечірку для закоханих", воно стало загальнонаціональним. Починаючи з 1999 року стали проводитися вечірки у клубах, дискотеки, телевізійні шоу, присвячені Дню Закоханих. Це свято набуло поширення, і наше Управління разом з „Арт Велесом" були до того безпосередньо причетні. І ось вже 8 років ми проводимо це свято, яке, як і більшість наших проектів, стало дуже популярним, а це свідчить про те, що ми правильно провадимо свою політику - вже напочатку лютого ми отримуємо дзвінки, і люди приходять за запрошеннями на „Вечірку для закоханих".

Схоже, що закохані українці з легкістю одягли на себе рожеві костюми європейського свята і з задоволенням зафарбували 14 лютого червоним фломастером у своїх календарях - в цьому році паралельно із традиційною „Вечіркою для закоханих", що проходила у Палаці Спорту, святкування відбувалось і на Європейській площі. „Коли мене запитували, чи я не проти, я відповідав, що хай хоч усі роблять свої концерти, хай святкують, але якщо хтось намагатиметься завадити мені проводити концерт, я буду боротися, тому що це наше свято, ми його започаткували, і ми будемо продовжувати його проводити, - коментує „європейський" варіант „Вечірки..." Олександр Кулик. - Я добре пам'ятаю нашу першу „Вечірку для закоханих". Її назва не змінилась з 1998 року, коли ми провели її вперше. До речі, тоді в рамках культурно-мистецької акції ми провели опитувальну акцію під назвою „Поштова скринька мера". До кожного запрошення прикріплювався відривний талончик. Треба було заповнити анкету, відповівши на питання про діяльність міського голови, про найбільші проблеми. При вході в Управління ставилися ящики, куди можна було вкинути заповнену анкету. Саме тоді ми дізнались багато цікавого про сучасну молодь і певним чином скорегували свою роботу".

Дійсно, говорячи про святкування Дня Св. Валентина, було б неправильно не торкнутися діяльності Головного управління у справах сім'ї та молоді та його співпраці із мистецьким агентством „Арт Велес" - основних організаторів святкування Дня Закоханих.

Розповідає Олександр Кулик, Начальник Головного управління: „Історія наших відносин починається у 1997 році, ми познайомились десь за місяць до Дня молоді. Саме тоді ми познайомились з „Арт Велесом", поспілкувались, запропонували концепцію проведення Дня молоді. Це був перший рік існування Управління. Ми утворились 29 жовтня 1996, але фактично почали повноцінно працювати з 1 січня 1997 року, оскільки перші два місяці після утворення не було фінансування. Отже, це була наша перша акція під назвою „Ти молодий, цей день для тебе!". Я, звичайно, хвилювався, оскільки це була така потужна акція на майдані Незалежності, де зібралось понад 100 тис. молоді. Вона була проведена чудово, я прекрасно її пам'ятаю, але важкість полягала в тому, що тоді ще не було розвинене мистецтво проведення масових акцій. Іноді їх влаштовували російські виконавці, іноді проводили сольні концерти такі артисти, як Павло Зібров, Раїса Кириченко, але у молоді своя специфіка, і нам потрібно було створити таку акцію, щоб молоді було весело, щоб можна було потанцювати, поспівати, і разом з тим, що ми проводили свою лінію, а саме - національно-патріотичне виховання. Усі ведучі, з якими ми працювали, це знали, і в паузах між виступами виконавців подавалася корисна інформація, - розповідає Олександр Кулик. - З „Арт Велесом" ми однодумці. Я не проти будь-якої зарубіжної музики, зарубіжної естради, будь то російська чи англійська естрада. Але всі заходи, які проходять під патронатом Головного управління у справах сім'ї та молоді, проводяться для киян, проводяться абсолютно безкоштовно, квитки ми не продаємо. Фінансування відбувається за рахунок міського бюджету, із тих коштів, які передбачаються на фінансування програм нашого управління, молодіжних програм. Звичайно, це не весь бюджет, оскільки основна увага спрямована на соціальний захист, але частина тих коштів йде і на організацію змістовного дозвілля молоді, проведення різних акцій як розважального характеру, таких як День молоді, День Св. Валентина, так і національно-патріотичного змісту, наприклад, концерти, присвячені річниці битви під Крутами, до Покрови, до Великодня. І усе це фінансується за рахунок бюджетних коштів - коштів українського платника податків. Ми завжди стояли і стоїмо на тій позиції, що кошти українського платника податків повинні спрямовуватися на розвиток і популяризацію української музики, українських виконавців, української молоді, і тут ми знайшли спільну мову з „Арт Велесом".

Основним своїм завданням Головне управління у справах сім'ї та молоді і його безпосередній начальник Олександр Кулик вбачають у вихованні свідомого себе і свого походження українців, спрямовуючи свою діяльність у національно-патріотичному руслі. Саме тому Головному управлінню вдалося легко знайти спільну мову із „Арт Велесом" - колискою сучасного українського року. „Я багато критикував різні установи як на рівні Києва, так і на рівні держави, бюджетних в тому числі, з приводу того, що вони проводять російських виконавців, - продовжує Олександр Кулик, - а я кажу, що треба популяризувати українських виконавців. Деякі кажуть, що Україна не має власної музики, немає рок-гуртів, а це неправда. Ще в 1998 році, коли ми вперше проводили фестиваль „Рок Екзистенція", був випущений компакт-диск та аудіокасети, які користувались шаленою популярністю. Тепер нам ніхто не може дорікнути, що Україна не має власної музики. В нас є і естрадні, і оперні співаки, а ще дуже багато якісної рок-музики. Чим, на мою думку, вона приваблює молодих, це тим, що рок-музика не може виконуватися під фонограму, це живий звук, жива музика, жива енергія спілкування".

Звісно, роботу Головного управління у справах сім'ї та молоді важко назвати легкою: „Те, що ми робимо, викликає і негативну реакцію, типу „Люди голодують, а ви гроші на гульки витрачаєте". В такому випадку я завжди кажу: „Давайте порахуємо: в середньому на акцію витрачається 100 тисяч гривень, на неї приходить 200 тис. людей, то це на людину 50 коп. Ці 50 коп., видані раз на півроку, хіба врятують пенсіонера? А якщо таку акцію знімає телебачення, це і реклама українським виконавцям, і розвага для молоді. Аніж сидіти десь по кабаках, пити горілку, вживати наркотики, краще прийти на таку акцію - це і корисніше, і веселіше. Звісно, від таких свят є і певний ефект, оскільки свідомих українських громадян треба виховувати, і це ми на кожному кроці робимо, а про „Арт Велес" можу сказати тільки найліпші слова. Тут стабільна команда - я не знаю, щоб хтось пішов з „Арт Велеса". Всі ті, хто був в „Арт Велесі" в 1997 році, залишилися, ну, може, одиниці відпали. Приходять нові люди, вони знаходять собі місце, але основний склад стабільний. Всі партнери „Арт Велеса" так само близькі їм по духу, такі самі українці. Всі говорять українською мовою, при чому всюди: нема такого, що на діловій зустрічі говорить українською, а потім відвернувся і говорить мовою сусідньої держави. Мене особисто це принижує, оскільки складається враження, що наша мова є якоюсь неповноцінною. Чому на офіційному рівні ми маємо говорити українською, а в побуті переходимо на російську? Чому росіяни всюди говорять російською, поляки - польською, а ми маємо обирати сфери вживання своєї мови? Причини, звичайно, загальновідомі - майже 350 років нищення української культури, знаємо історію цього нищення. І ще я можу сказати, що влада за 14 років незалежності мало що зробила для того, аби Україна стала „українською державою", державою українського народу. Слава Богу, вже в Конституції є термін „український народ" - це населення України усіх національностей, а ще там визначено, що державною є українська мова - чому ж вона не може використовуватися в усіх сферах? На жаль, навіть етнічні українці далеко не всі послуговуються цією мовою у повсякденному житті. Тому, говорячи про „Арт Велес", про наше Управління, ми дотримуємось принципів, які є незмінними, ми є послідовними - ми робимо все для того, щоб Україна стала державою європейською, цивілізованою за рівнем економіки, культури і духовності. Я б навіть духовність поставив на перше місце. Якщо держава буде високодуховна, вона буде висококультурна і високорозвинута. Не можна говорити: „Давайте сьогодні піднімемо економіку, а років через двадцять - духовність". До того часу від духовності нічого не лишиться".

Розмовляючи із Олександром Куликом, я мимоволі ловили себе на думці, що досі мені не доводилось спілкуватись із патріотами України такого типу. Повний рішучості, але дуже спокійний у своїх судженнях, настирливий, але завжди гранично ввічливий, розумний і мудрий, цей чоловік не залишав сумнівів у правильності своїх планів, а плани грандіозні - достойні справжнього патріота: виховання свідомого українського громадянина, побудова сильного і гармонійного українського суспільства, розбудова могутньої і соборної Української Держави. І саме кохання, на думку Олександра Кулика, допоможе нам у здійсненні свого непростого завдання: „Кохання - це найвище почуття, це особливий стан душі, і ті, хто кохає, і ті, кого кохають, є надзвичайно щасливими, їм ніякі перешкоди і життєві перипетії не можуть стати на заваді на шляху до створення сім'ї, професійного і кар'єрного росту. Я вірю в це, і вірю, що Україна врешті-решт стане щасливою країною, де всі будуть кохати".


Текст і фото: О.Дрік.