Всупереч поширеній думці так звана Помаранчева
Революція, що хвилею мирних акцій протесту прокотилася всією Україною
в період листопада-грудня 2004 року, звичайно ж не була випадковою
і некерованою. Вона не виникла з нічого і не набула б резонансного
розголосу, як унікальна за своєю організацією мирна акція громадянської
непокори, якби не особистості, які ввійдуть в історію як безпосередні
керівники і організатори Помаранчевої Революції. І мова не йде про
Віктора Андрійовича Ющенка та його команду, які весь час були на видноті:
будь то екрани телевізорів чи „помаранчева" сцена, ефіри на радіо
чи Інтернет, - про них знають усі. А хто знає про тих людей, які з
першого дня і до останнього сумлінно і віддано, на морозі, в гнітючій
атмосфері непевності і залякувань, вірогідності насильницьких заходів
працювали на майдані Незалежності, майданах обласних центрів, по регіонах?
Хто ті невідомі більшості Герої? Саме час відкрити завісу таємничості
і бодай трошки розказати про те, хто і чому стояв за Помаранчевою
Революцією насправді.
„Важко сказати, де працювати було складніше, - говорить Тарас Грималюк, режисер „Помаранчевої революції". - Нелегко було в регіонах, тому що там постійно відбувались якісь провокації, але ті провокації були дрібні, і, як правило, на них не зважали. Охорона справлялася із цією задачею, і там не було побоювань, що це якось вплине на ситуацію. А в Києві розуміли, що за тими людьми, які сфальсифікували вибори, стоїть ціла державна машина, стоять силові структури: міліція, СБУ, спецназ і так далі, тому, коли з'явилися чутки, що можливий штурм, у багатьох людей настрій був, я би сказав, піднесено-знервований. Але я особисто не вірив у те, що буде штурм. Я знав, що вони на це не підуть, тому що це просто нереально - забрати таку велику кількість людей з майдану. І вони так само це розуміли. Ми були спокійні, ми працювали, і в нас, чесно кажучи, не було навіть часу про це думати. Коли Ющенко вперше вийшов на сцену майдану, він сказав так: „Я не знаю, скільки нам доведеться стояти. В Грузії це вирішилося за три тижні, а нам, можливо, доведеться стояти тут місяць". Отже, він одразу попередив, що все може затягнутися на місяць, але ми, звичайно, мало вірили в те, що нам доведеться так багато працювати на майдані".
Розмовляти із Тарасом Грималюком мені випало прямо під концертною сценою на майдані Незалежності в день інавгурації нового президента. Окидаючи оком величезну сцену, яка Китайською стіною виросла посеред майдану; силу-силенну народу, помаранчева атрибутика якого зафарбувала головний майдан міста в яскраво-сонячний колір, і слухаючи, як ця інтелігентна, ввічлива, розумна і, безумовно, дуже талановита людина розказує про Революцію, яка змінила долю України, я задавалася питанням: „Звідки в цієї людини стільки мужності? Де витоки цієї сили?" Мабуть, усе дуже просто - ця людина хвилина за хвилиною, крок за кроком, подих за подихом протягом багатьох років плекала ту українську молодь, яка сьогодні постала проти неправди і гніту. Майже усі сучасні українські музиканти так чи інакше пройшли через дбайливі руки Тараса Грималюка та мистецької агенції „Арт Велес" - колиски сучасної української рок-музики. Так, результат плідної роботи, фестиваль молодих талантів, „Рок Екзистенція" ще п'ять років тому започаткував традицію популяризації якісної української музики - майже всі його учасники сьогодні стали символами талановитої української молоді, саме вони підтримували українців з „помаранчевих" сцен по всіх містах України. До речі, цей рік винятком не став: „В цьому році організація „Рок Екзистенції" дуже відрізнялася, оскільки фестиваль відбувся у такому „помаранчевому" форматі. Він мав відбуватися 4 грудня у палаці КПІ, але ми, як організатори цього фестивалю, не могли не відгукнутися на заклик багатьох музикантів та театральних акторів, які приєдналися до всеукраїнського політичного страйку, відмінивши свої виступи і тури. Тому ми теж відмінили цей фестиваль в КПІ і перемістились із музикантами на помаранчеву сцену майдану".
Помаранчева Революція була ознаменована тріумфом української рок-культури - чи не це є найкращою нагородою для тих, хто підтримував ледь жевріючий вогонь її існування? Мабуть, не тільки. Це був спалах, спричинений подихом вільного вітру - чи втримається вогонь без вітру? „Події Помаранчевої Революції викликали в цілому світі інтерес до України, а інтерес до України означає інтерес у всьому: до української музики, туристичних програм, до української культури, до української історії та і взагалі до українців. Тобто тепер люди в усьому світі знають, хто такі українці, де Україна на карті і що це за країна взагалі - велика 50-мільйонна країна в центрі Європи. Мені здається, що цей інтерес не піде на спад, бо люди вже дізнались, що таке Україна, - розказує Тарас Грималюк. - Моя знайома була нещодавно в Бірмі, а там фактично відсутній доступ до інформації про події у світі, але коли вони прийшли до якогось будистького монастиря і сказали, що вони з Україні, люди їм відповіли: „А, ми знаємо, Помаранчева Революція!" Тобто в будь-якому куточку світу тепер знають Україну, знають, що це демократична і волелюбна країна". Про перспективи українського шоу-бізнесу Ігор Кугіт, директор мистецької агенції „Арт Велес", і режисер Тарас Грималюк говорять відверто: „Якщо уряд Ющенко повернеться обличчям до проблем української музичної індустрії, до проблем інформаційного простору, де частка українського музичного продукту низька, якщо принаймні буде забезпечено виконання закону про 50% української музики в інформаційному просторі, і якщо буде навіть невелике сприяння розвитку нашій музичній культурі з боку держави, то я думаю, що справи повинні піти на краще. Зараз про це ще рано говорити. Це стане зрозуміло після тих кадрових призначень, які буде робити уряд Ющенка".
І наостанку, один із варіантів відповіді на питання, яке турбувало мене під час розмови із Тарасом Грималюком. Серед багатьох проектів „Арт Велеса" є один унікальний щорічний концерт, що присвячений пам'яті загиблих під Крутами. Цілком доречною мені здається паралель між Помаранчевою Революцією і подіями майже 80-річної давності - тоді кількасот студентів вийшли захищати свою Вітчизну від поневолювачів, які прагнули стерти її з лиця землі. Чи не те саме зробили сьогодні ми? Цілком можливо, що прагнення до волі, сила і відчайдушність тих студентів через призму десятиліть вирувала в серці кожного, хто стояв на майдані Незалежності у Києві, на майдані Свободи у Харкові чи на Площі Ринок у Львові. Триста студентів загинули не дарма, вони боролись за вільну Україну, і, хай через 80 років, але вона такою стала! Щорічне вшанування пам'яті загиблих під Крутами знаменує відродження свідомого себе і своєї історії українства, Помаранчева Революція є свідченням духовного та ідейного єднання українського народу.
„Важко сказати, де працювати було складніше, - говорить Тарас Грималюк, режисер „Помаранчевої революції". - Нелегко було в регіонах, тому що там постійно відбувались якісь провокації, але ті провокації були дрібні, і, як правило, на них не зважали. Охорона справлялася із цією задачею, і там не було побоювань, що це якось вплине на ситуацію. А в Києві розуміли, що за тими людьми, які сфальсифікували вибори, стоїть ціла державна машина, стоять силові структури: міліція, СБУ, спецназ і так далі, тому, коли з'явилися чутки, що можливий штурм, у багатьох людей настрій був, я би сказав, піднесено-знервований. Але я особисто не вірив у те, що буде штурм. Я знав, що вони на це не підуть, тому що це просто нереально - забрати таку велику кількість людей з майдану. І вони так само це розуміли. Ми були спокійні, ми працювали, і в нас, чесно кажучи, не було навіть часу про це думати. Коли Ющенко вперше вийшов на сцену майдану, він сказав так: „Я не знаю, скільки нам доведеться стояти. В Грузії це вирішилося за три тижні, а нам, можливо, доведеться стояти тут місяць". Отже, він одразу попередив, що все може затягнутися на місяць, але ми, звичайно, мало вірили в те, що нам доведеться так багато працювати на майдані".
Розмовляти із Тарасом Грималюком мені випало прямо під концертною сценою на майдані Незалежності в день інавгурації нового президента. Окидаючи оком величезну сцену, яка Китайською стіною виросла посеред майдану; силу-силенну народу, помаранчева атрибутика якого зафарбувала головний майдан міста в яскраво-сонячний колір, і слухаючи, як ця інтелігентна, ввічлива, розумна і, безумовно, дуже талановита людина розказує про Революцію, яка змінила долю України, я задавалася питанням: „Звідки в цієї людини стільки мужності? Де витоки цієї сили?" Мабуть, усе дуже просто - ця людина хвилина за хвилиною, крок за кроком, подих за подихом протягом багатьох років плекала ту українську молодь, яка сьогодні постала проти неправди і гніту. Майже усі сучасні українські музиканти так чи інакше пройшли через дбайливі руки Тараса Грималюка та мистецької агенції „Арт Велес" - колиски сучасної української рок-музики. Так, результат плідної роботи, фестиваль молодих талантів, „Рок Екзистенція" ще п'ять років тому започаткував традицію популяризації якісної української музики - майже всі його учасники сьогодні стали символами талановитої української молоді, саме вони підтримували українців з „помаранчевих" сцен по всіх містах України. До речі, цей рік винятком не став: „В цьому році організація „Рок Екзистенції" дуже відрізнялася, оскільки фестиваль відбувся у такому „помаранчевому" форматі. Він мав відбуватися 4 грудня у палаці КПІ, але ми, як організатори цього фестивалю, не могли не відгукнутися на заклик багатьох музикантів та театральних акторів, які приєдналися до всеукраїнського політичного страйку, відмінивши свої виступи і тури. Тому ми теж відмінили цей фестиваль в КПІ і перемістились із музикантами на помаранчеву сцену майдану".
Помаранчева Революція була ознаменована тріумфом української рок-культури - чи не це є найкращою нагородою для тих, хто підтримував ледь жевріючий вогонь її існування? Мабуть, не тільки. Це був спалах, спричинений подихом вільного вітру - чи втримається вогонь без вітру? „Події Помаранчевої Революції викликали в цілому світі інтерес до України, а інтерес до України означає інтерес у всьому: до української музики, туристичних програм, до української культури, до української історії та і взагалі до українців. Тобто тепер люди в усьому світі знають, хто такі українці, де Україна на карті і що це за країна взагалі - велика 50-мільйонна країна в центрі Європи. Мені здається, що цей інтерес не піде на спад, бо люди вже дізнались, що таке Україна, - розказує Тарас Грималюк. - Моя знайома була нещодавно в Бірмі, а там фактично відсутній доступ до інформації про події у світі, але коли вони прийшли до якогось будистького монастиря і сказали, що вони з Україні, люди їм відповіли: „А, ми знаємо, Помаранчева Революція!" Тобто в будь-якому куточку світу тепер знають Україну, знають, що це демократична і волелюбна країна". Про перспективи українського шоу-бізнесу Ігор Кугіт, директор мистецької агенції „Арт Велес", і режисер Тарас Грималюк говорять відверто: „Якщо уряд Ющенко повернеться обличчям до проблем української музичної індустрії, до проблем інформаційного простору, де частка українського музичного продукту низька, якщо принаймні буде забезпечено виконання закону про 50% української музики в інформаційному просторі, і якщо буде навіть невелике сприяння розвитку нашій музичній культурі з боку держави, то я думаю, що справи повинні піти на краще. Зараз про це ще рано говорити. Це стане зрозуміло після тих кадрових призначень, які буде робити уряд Ющенка".
І наостанку, один із варіантів відповіді на питання, яке турбувало мене під час розмови із Тарасом Грималюком. Серед багатьох проектів „Арт Велеса" є один унікальний щорічний концерт, що присвячений пам'яті загиблих під Крутами. Цілком доречною мені здається паралель між Помаранчевою Революцією і подіями майже 80-річної давності - тоді кількасот студентів вийшли захищати свою Вітчизну від поневолювачів, які прагнули стерти її з лиця землі. Чи не те саме зробили сьогодні ми? Цілком можливо, що прагнення до волі, сила і відчайдушність тих студентів через призму десятиліть вирувала в серці кожного, хто стояв на майдані Незалежності у Києві, на майдані Свободи у Харкові чи на Площі Ринок у Львові. Триста студентів загинули не дарма, вони боролись за вільну Україну, і, хай через 80 років, але вона такою стала! Щорічне вшанування пам'яті загиблих під Крутами знаменує відродження свідомого себе і своєї історії українства, Помаранчева Революція є свідченням духовного та ідейного єднання українського народу.
А на титулі українського ренесансу яскравими літерами: „Тарас Грималюк.
Арт Велес"...
